Презентация на тему: "Розумове і трудове виховання дітей"

Київський університет ім.Б.Д.Грінченка Гуманітарний інститут Кафедра теорії та історії педагогіки Виконала студентка III-ого курсу групи ФАІСб-2-08-4д Дайнеко Ірина Ігорівна

Розумове виховання Розумове виховання - невід'ємний компонент української народної педагогіки. Народ завжди уважно стежив за розвитком активної розумової діяльності дітей. У народній практиці воно охоплювало ознайомлення дітей з навколишнім світом, формування їхніх пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь та навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

Розумове виховання Народ розглядає знання, розум, мудрість як найважливіші людські якості. Народ був переконаний, що від знань та розуму залежить успіх підготовки людини до життя. Народна педагогіка дає правдиве тлумачення розуму, розгля даючи його як найвищий ступінь виявлення пізнавальної дія льності людини, здатності мислити, порівнювати, робити висновки. З поняттями «розум», «мудрість» народ пов'язував такі по зитивні риси людини, як статечність, стриманість, передбачли вість, розсудливість, скромність, помірність.

Завдання розумового виховання Народна виховна практика виробила чітку систему розвитку активної розумової діяльності дітей. Передусім чітко виділені завдання розумового виховання: формування пізнавальних інтересів ознайомлення з навколишнім світом формування інтелектуальних навичок розвиток пізнавальних здібностей, розуму, мислення організація спілкування з розумними людьми розвиток цікавості, допитливості

Народні принципи набуття знань Єдність розуму, почуттів і свідомості; Систематичність в одержанні знань і неперервність освіти; Наочність; Свідоме засвоєння знань; Доцільність навчання з раннього дитинства; Емоційність навчання та виховання.

Шляхи і засоби розумового виховання цілеспрямований вплив дорослих; розвиток відчуттів і органів сприймання; живе спілкування з розумними людьми; обмін думками; колискові пісні, казки, дитячі пісеньки, пестушки, віршики; загадки; народні прислів’я, приказки, афоризми.

У народній філософії праця розглядається як першооснова буття, внутрішня потреба людини. У загальній системі народної педагогіки праця є її серцевиною. Вона творить матеріальні і духовні цінності. Тому з давніх-давен народ вважав трудове виховання важливим обов'язком. В українській народній педагогіці традиційно прославляється трудівник і засуджується ледар, дармоїд, «трутень».

підготовка до праці виховання любові до праці, до людей праці виховання шанобливого ставлення до хліба, землі виховання прагнення жити плодами своєї праці формування трудової моралі виховання трудової ініціативи, наполегливості, трудової творчості, бережливості та ощадливості

вступний (ігровий) - 2-7 років; Дитина набуває певної самостійності, засвоює правила користування предметами, елементарні норми поведінки. Дитина залучається до праці психологічно. II. допоміжний (визначальний) - 7-15 років; III. основний (завершальний) - 15-20 років.

Подбати про вдалий початок праці. Працювати енергійно, зосереджено, не поспішаючи і не відволікаючись. Бути витриманим, наполегливим, організованим, не лякатися труднощів. Доводити справу до кінця. 1. 2. 3. 4.